Автобіографія
Я народився 2 січня 1956 року в м. Харцизьку Донецької області. Мати дезинфектор. Батько слюсар, який більше сорока років віддав трубному заводу. В Харцизьку я вчився, сюди повернувся після закінчення інституту і служби в лавках Радянської Армії, хоча до того вже встиг попрацювати у виховно-трудовій колонії для неповнолітніх і директором восьмирічної школи у російській глибинці. Разом з дружиною ми стали викладачами профтехучилища у м. Зугресі…
Народився я, як зараз кажуть, під час відлиги, а працювати почав, коли за вікнами вже ходила перебудова. Ми виховували синів, а життя виховувало нас. Директор школи – інтернату, лектор, інструктор міському партії, заввідділом міської газети і ВПШ – все це уклалося у вісім років,що пролетіли як один. Я завжди служив системі, але в ній я був таким собі конструктивним дисидентом, толерантним критиком. Не тримався за старе, але і не стрибав у радикалізм. Тим не менше, час від часу, система насувалася на мене, я намагався внести свою лепту у її вдосконалення… В цей час і прийшла перебудова…
У Волноваський район я приїхав у 1988 році. Майже за 2 роки, своїми публікаціями в газеті «Прапор праці», заробив собі, як зараз кажуть, добрий імідж і повагу. З ними і пішов на вибори 1990 року і переміг. Головним опонентом був голова райвиконкому М. Єрьоменко. Боротьби не вийшло. Він нібито відкрив мені дорогу і я пішов до Верховної Ради – у велику політику. В березні цього року було вже 20 років як я займаюсь державними справами у різних іпостасях, то у якості депутата,то міністра, то у владі, то в опозиції. Я погано уявляю собі політику без науки, культури, екології, тому поступово вони увійшли в неї через партії , громадські організації , благодійні фонди. Фонд сприяння розвитку мистецтв, Центр практичної філософії, Всеукраїнську екологічну лігу та інші. Цей досвід виявився надзвичайно корисним в державотворенні, в партійному будівництві, громадській роботі , науці… Час швидкоплинний. Ми вже кияни. Тут народився другий онук і дві онучки. Вже стали своїми схили Дніпра, навіть написалася пісня про Київ… Але життя продовжується, стає все цікавіше і тому не хочеться думати про покій і спокій. Нехай вони прийдуть до мене після 100 років бурхливого життя та ще 10 його осмислення. Так я собі з друзями загадав:
Мы, как родные, хоть и без родства,
Но группа крови общая по жизни,
На ней бы протянуть нам лет до ста,
А дальше пусть живёт кто покапризней…
В житті кожного з нас велику роль відіграють вчителі. Я не є виключенням. Завжди пам’ятаю першу вчительку Олександру Василівну, класного керівника випускного класу Ніну Василівну, тих, хто вчив "уму – розуму" в інституті, армії, на перших робочих місцях. Сьогодні я сам вже вчитель по життю для багатьох, але продовжую вчитися: у життя, історії, мудрих досвідчених людей, керівників. Багато чому вчить влада, ще більше – опозиція, забезпеченість і скрута. З роками розумієш, що молодість – це дійсно стан душі, а мудрість – це досвід, який буде корисним для інших. Життя стає ще більш повноцінним, коли ти відкриєш в собі здібності, які будуть служити людям. Останнім часом мені часто дякують за пісні, що почали народжуватися в 2006-му році. Сьогодні їх вже під сорок. Всі вони про життя, людей, кохання. Сподіваюся, що кращі з них ще попереду і пісенне сонце ще довго не згасне.
Ідуть роки, немов летять лелеки,
З їх висоти дивлюсь я на життя.
Є в тому все - від холодів до спеки,
Лише назад немає вороття…
Людина має йти вперед, ставити перед собою цілі, які дозволять їй реалізувати потенціал, закладений минулим життям і, як не дивно, майбутнім. Саме тому ми часто звертаємося до Бога: Боже, прости й допоможи… Саме тому шукаємо свою дорогу до нього. Вона неможлива без будівництва храму в собі, який має бути джерелом Божого і для інших.
Боже, поможи розкрити сили,
Що в своє творіння ти заклав.
Щоб у справах виростали крила,
Щоб я долі іншої не знав…
От і я, взявши із собою в дорогу в якості "їжі" три слова - "Свобода. Вибір. Відповідальність", а в якості "напоїв" - "Любов. Терпіння. Творчість", хочу пройти свій життєвий шлях так, щоб бути гідним своєї землі, батьків, народу, України.